Що таке депресія?

Депресія характеризується різноманітними симптомами, серед яких поширені: зниження загальної активності, втрата інтересу до діяльності й до життя, сум, утрата апетиту і ваги, труднощі концентрації уваги, самокритика, почуття безнадійності, скарги на фізичний стан, уникання інших людей, дратівливість, труднощі при прийнятті рішень та думки про самогубство. Крім того, багато людей, які страждають від депресії, відчувають тривогу. Вони часто почуваються схвильованими, мають відчуття нудоти або запаморочення; інколи переживають епізодичні приступи жару і холоду, потьмарення зору, прискорене серцебиття і пітливість.

Клінічна депресія має різні форми, від помірної до важкої. Для прикладу, деякі люди скаржаться на кілька симптомів, що виникають час від часу. Інші люди, які страждають від важкої депресії, можуть скаржитися на багато симптомів, які є частими, довготривалими і доволі неприємними.

Клінічна депресія – це не те саме, що горювання після втрати дорогої людини внаслідок її смерті чи розлучення. Почуття смутку, спустошення, занепаду сил та відсутності інтересу є нормальними під час скорботи; гнів та тривога також можуть бути частиною нормального процесу переживання горя. Клінічна депресія відрізняється від горювання тим, що іноді вона може виникати без значущої втрати. До того ж, депресія може тривати довше ніж горювання і викликати почуття самокритичності, безнадійності і відчаю.

Якби хтось міг сказати, що ніколи не почувався пригнічено, це було б дивно. Коливання настрою є цілком нормальними; вони сповіщають нас про те, що в нашому житті чогось не вистачає і що ми повинні обміркувати, як змінити ситуацію. Проте клінічна депресія є чимось сильнішим, ніж звичайні переміни настрою. Оскільки існують різні ступені депресії, пацієнтам із сильно вираженою депресією пропонують розглянути можливість комбінованого лікування.

Хто схильний до депресії?

Депресія не є чимось особливим, що трапляється з людьми «незвичайними» чи «божевільними». Вона може уразити будь-кого. Разом із тривожністю (яка виникає частіше, ніж депресія) це – поширений розлад серед низки емоційних проблем. Щороку величезна кількість людей страждає від значної депресії: 25 % жінок і 12 % чоловіків протягом свого життя матимуть депресивний епізод. Шанси виникнення рецидиву після первинного епізоду є високими.

Причина переважання депресії залежно від статі не до кінця зрозуміла. Ймовірною причиною може бути те, що жінки більше схильні до самокритики й відкритого визнання свого почуття смутку, тимчасом як чоловіки можуть маскувати або приховувати свою депресію поза іншими проблемами такими, як зловживання алкоголем чи наркотиками. До того ж, часто жінки з раннього віку навчені бути безпомічними і залежними. Жінки можуть володіти меншою кількістю джерел винагород, ніж чоловіки, а також досягнення жінок частіше занижують.

Що спричиняє депресію?

Не існує однієї причини, яка б призводила до депресії. Ми розглядаємо депресію, що викликана багатьма чинниками – саме так, безліч різних факторів можуть спровокувати її виникнення. Ці фактори можуть бути біохімічні, міжособистісні, поведінкові чи когнітивні. У деяких людей депресію можуть викликати чинники однієї з цих зон, проте з тією ж вірогідністю депресію може спричинити поєднання факторів із усіх цих сфер. Біохімічні фактори можуть об’єднувати генетичну схильність та поточні хімічні процеси в мозку. Конфлікти та втрати в міжособистісних стосунках можуть викликати депресію, як і поведінкові чинники такі, як зростання рівня стресу і зменшення видів позитивної діяльності, що приносить задоволення. Когнітивні чинники включають різноманітні спотворені та дезадаптивні способи мислення. Розглянемо детальніше поведінкові й когнітивні фактори.

Як поведінка впливає на депресію?

Далі вміщений більш детальний перелік поведінкових факторів, що сприяють виникненню депресії.

  1. Втрати або стресові події. Чи переживали ви нещодавно значні втрати у своєму житті, наприклад, втрату роботи, дружби або близьких стосунків? Існують чималі дослідницькі докази того, що люди, які переживають істотні життєві стреси, більш схильні до депресії, особливо, якщо їм бракує (або ж вони не використовують) потрібних навичок подолання труднощів.
  2. Зменшення корисних активностей. Чи досить активно ви залучені до діяльностей, які у минулому були для вас захопливими і корисними? Депресію характеризують пасивність та уникнення. Наприклад, пацієнти з депресією повідомляють, що більшість часу вони проводять пасивно, або ж за справами, які не приносять задоволення, як-от: перегляд телебачення, перебування в ліжку, обмірковування проблем, а також скаржачись друзям. Значно менше часу вони проводять за такими активними і корисними заняттями, як позитивна соціальна взаємодія з іншими, фізичні навантаження, відпочинок, навчання та продуктивна праця.
  3. Недостатня самовинагорода. Багато людей у депресії нездатні винагороджувати самих себе за позитивну поведінку. Для прикладу, вони рідко себе хвалять або неохоче витрачають гроші на себе. Часто люди під упливом депресії думають, що вони такі нікчемні, що просто не заслуговують добрих слів на свою адресу. Деякі вважають, якщо вони хвалитимуть себе, то почнуть байдикувати і задовольнятимуться меншим.
  4. Дефіцит потрібних навичок. У вас недостатньо соціальних умінь чи навичок вирішення проблем? При депресії люди можуть мати труднощі у відстоюванні своїх інтересів, у підтримці дружніх стосунків чи при вирішенні проблем із подружнім партнером, із друзями або з колегами. Оскільки людям із депресією не вистачає таких умінь, або ж вони не використовують своїх навичок, у них серйозніші міжособистісні конфлікти та менше можливостей реалізувати те, що приноситиме їм задоволення.
  5. Нові вимоги. Чи з’явилися у вашому житті нові обставини, до яких ви почуваєтеся погано підготовленим? Переїзд до іншого міста, початок нової роботи, щойно подарована роль батьківства чи навіть завершення стосунків і спроби знайти нових друзів можуть спричиняти значні стресові переживання для багатьох людей.
  6. Перебування в ситуації, де ви почуваєтеся безпомічним. Депресія може розвиватися внаслідок тривалого перебування в ситуації, в якій ви не здатні контролювати винагороди та покарання. Ви засмучені або втомлені, втрачаєте інтерес та почуваєтеся безнадійно, тому що вірите, що не в змозі змінити ситуацію на краще, що б ви не робили. Робота, яка не приносить задоволення, або ж безперспективні стосунки можуть призводити до таких почуттів.
  7. Перебування в ситуації повторюваних покарань. Це особливий вид безпорадності: ви не лише неспроможні отримати винагороди, вас ще й відкинули й розкритикували інші. Наприклад, немало людей із депресією можуть перебувати з тими, хто їх критикує або іншим чином завдає болю.

Хоча кожен із описаних чинників стресу і втрати може робити вас схильним до депресії, вони не обов’язково дають початок її розвитку. Все ж певні способи мислення здатні збільшити шанси виникнення цього розладу. Ви можете швидше піддатися депресії, якщо переконані, що все це – ваша провина, що нічого не зміниться і що ви повинні бути ідеальним у всьому. Такі тлумачення стресу та втрати – це когніції, або ж думки, які вам притаманні про себе та про ваше оточення. Когнітивна терапія особливо зосереджена на розпізнаванні, дослідженні, ставленні під сумнів і зміні цих перебільшено негативних поглядів на життя.

Як мислення впливає на депресію?

Певні способи мислення (когніції) можуть викликати депресію. Деякі з них описані нижче:

1. Дисфункційні автоматичні думки. Це думки, що виникають спонтанно і здаються правдоподібними; проте вони відображають спотворене сприйняття і пов’язані з негативними почуттями смутку, тривоги, гніву та безпомічності. Ось зразки кількох типів таких думок:

2. Неадекватні припущення. Вони включають ваші уявлення про те, що ви повинні робити. Це правила, за якими люди з депресією вважають себе зобов’язаними жити. Прикладами є такі переконання:

3. Негативні уявлення про себе. При депресії люди часто зосереджуються на своїх недоліках, перебільшують їх, а також применшують будь-які свої позитивні якості. Депресивні особи можуть вважати себе негідними любові, огидними, дурними, слабкими чи навіть лихими.

Що таке когнітивно-поведінкове лікування депресії?

Когнітивно-поведінковий підхід – це добре структуровані, практичні й ефективні втручання для пацієнтів, які страждають від депресії. Цей вид терапії лікує депресію через визначення та корегування тих видів поведінки і способів мислення, які спричиняють та підтримують депресію. Ця терапія звернена до ваших теперішніх, «тут і тепер» думок і вчинків. Ви у співпраці з терапевтом розглянете, як певні дії або ж їх відсутність сприяють вашому доброму чи поганому самопочуттю. Існують певні дії та моделі поведінки, вдавшись до яких ви почнете краще себе почувати. Разом із вашим терапевтом ви також розглянете негативні, нереалістичні способи мислення, які змушують вас почуватися пригнічено. Терапія надасть вам знаряддя для того, щоб думати реалістичніше та краще почуватися.

У процесі когнітивно-поведінкової терапії ви спершу з допомогою психотерапевта визначите свої симптоми, а також те, наскільки вони виражені. Вас попросять заповнити анкету або стандартизовані опитувальники, призначення яких – виміряти рівень важкості ваших симптомів. Це можуть бути шкала депресії Бека, опитувальник PHQ-9, шкала тривоги Бека та інші. На перших терапевтичних сесіях вас попросять обрати цілі, яких ви бажаєте досягнути, наприклад: підвищення самооцінки, покращення навичок спілкування, зниження сором’язливості чи ослаблення почуттів безнадійності і самотності. Разом із терапевтом ви будете спостерігати за вашим прогресом у терапії з позиції ваших початкових симптомів, а також стежачи за вашим просуванням у напрямку поставлених цілей.

Наскільки ефективною є когнітивно-поведінкова терапія депресії?

Численні дослідження, здійснені у провідних університетах світу, переконливо демонструють, що когнітивно-поведінкова терапія при лікуванні важкої форми депресії є такою ж ефективною, як і лікування антидепресантами. Протягом 20 сесій індивідуальної терапії близько 75 % пацієнтів відчувають суттєве ослаблення симптомів. Поєднання когнітивно-поведінкової терапії з медикаментозним лікуванням підвищує ефективність до 85 %, згідно з деякими дослідженнями. Крім цього, більшість пацієнтів когнітивно-поведінкової терапії зберігають покращене самопочуття протягом двах років після завершення лікування. Когнітивно-поведінкова терапія не тільки зменшує ваші симптоми, а й допомагає навчитися не дозволяти цим симптомам повернутися.

Чи є успішним застосування медикаментів?

Різноманітні медикаменти визнані ефективними при лікуванні депресії. До переліку таких препаратів належать: «Прозак», «Паксил», «Золофт», «Ефексор», «Тофраніл», «Велбутрин», препарати літію тощо. Наростання терапевтичного ефекту в організмі людини триває від 2 до 4 тижнів. Деякі лікарські засоби можуть мати негативні побічні ефекти. Ці побічні ефекти можуть бути тимчасовими і згодом послаблюватися, або ж з ними можна впоратися за допомогою комбінацій інших препаратів. У деяких випадках пацієнти з важким депресивним станом можуть виявити бажання проконсультуватися з лікарем щодо можливості застосування електросудомної терапії (ЕСТ).

Які очікування від вас як від пацієнта?

Когнітивно-поведінкове лікування депресії вимагає вашої активної участі в цьому процесі. Протягом початкового етапу терапії можуть бути доцільні дві терапевтичні сесії на тиждень, доки депресія дещо ослабне. Вам запропонують заповнити спеціальні опитувальники з метою оцінки симптомів вашої депресії, тривожності та інших проблем, а також запропонують прочитати матеріали, присвячені саме подоланню депресії. Крім цього, на пізніших етапах терапії або ж один раз щотижня, ваш терапевт запропонує вам заповнити бланки опитувальників, які визначають депресію та інші проблеми, що є центром уваги терапії. Також терапевт може давати вам домашні завдання для того, щоб допомогти вам змінити вашу поведінку, думки та стосунки. Хоча багато пацієнтів, які страждають від депресії, не сподіваються на покращення, все ж є хороші шанси того, що ваша депресія може істотно зменшитися за допомогою цього лікування.

*Інформацію підготовлено по матеріалах книги "Treatment Plans and Interventions for Depression and Anxiety Disorders" by Robert L. Leahy and Stephen J. Holland.